На початку червня в Римі пройдуть дні Українського кіно!

Дні Українського кіно в Римі – це фестиваль, який пропонує італійській публіці добірку з кращих кінострічок українського виробництва. Захід стане хорошою платформою для зустрічей, протягом яких кіновиробники обох країн зможуть обмінятись досвідом та ідеями, методикою та новими технологіями у сфері кінематографу, стираючи кордони між різними культурами.

На фестивалі будуть представлені чотири кінострічки.

«Моя бабуся Фані Каплан» — український драматично-історичний фільм режисера Олени Дем’яненко. В основі фільму — журналістське розслідування, яке відбувається в наші дні.
Журналістка приїжджає в передмістя Парижа до старого, у якого зберігається щоденник його бабусі Фанні Каплан. Записи допоможуть зрозуміти як жила і що відчувала ця відважна жінка. Зовсім юна Фанні (Катерина Молчанова) шалено закохується в анархіста Віктора Гарського (Іван Бровін). Під час підготовки до теракту спрацьовує вибуховий пристрій. Гарський ховається, а поранена Фанні бере на себе провину і 10 років проводить у засланні. Після звільнення, травмована не тільки фізично, а й душевно, дівчина зустрічає Дмитра Ульянова.

Історична мелодрама «Моя бабуся Фані Каплан» розповідає про життя жінки, яка увійшла в історію за спробу вбити Леніна. Режисурою зайнялася Олена Дем’яненко. Сценарій писали спільно сама Дем’яненко, Дмитро Томашпольський та Мирослав Слабошпицький. Основні зйомки проходили в Києві та його околицях. На підтримку фільму переможниця Євробачення 2016 Джамала записала саундтрек.
Фільм отримав приз на престижному фестивалі London Crystal Palace International Film Festival. Картина отримала нагороду в категорії “Кращий іноземний фільм”.
https://www.youtube.com/watch?v=Pwn0ISPozIs
“Гніздо Горлиці” – фільм присвячений актуальній та близькій українцям темі – трудовій міграції.

Він розповідає про українську жінку Дарину, яка вирушила до Італії на заробітки. Поки вона заробляє гроші за кордоном, її сім’я в Україні поступово розвалюється, а зовсім юна дочка вагітніє від хлопця, який не збирається на ній одружуватися. Крім цього в Італії Дарина зустрічає чоловіка. Між ними починаються любовні стосунки. І коли Дарина повертається з Італії, виявляється, що вона теж вагітна.
Картина Тараса Ткаченка, що була визнана найкращим українським повнометражним фільмом на Одеському кінофестивалі, отримала відзнаку фестивалю “On The Lake” в Торонто, Гран-прі кінофестивалю “На хвилях зачарованої Десни”, а також була презентована на кіноринку в Каннах.
Документальний фільм «Жива ватра» режисера Остапа Костюка – чотирьохрічне кіноспостереження за життям вівчарів трьох поколінь в Українських Карпатах на фоні сучасних змін. Це фільм про людське покликання. Про щоденну працю, без вихідних і права на слабкість. Про гармонійний світ, який ми втратили, прагнучи комфорту, і дитинство, яке ми залишаємо, начепивши на себе ролі дорослих.

«Жива ватра» добре оцінена міжнародними критиками та аудиторією міжнародних кінофестивалів в Карлових Варах, Цюріху, Рейк’явіку, Чикаго, Ізраїлі, Мінську, Одесі та інших. А, в Торонто, на найпрестижнішому північноамериканському фестивалі документального кіно Hot Docs, отримала спеціальний приз журі (Special Jury Prize) і премію за високі кінематографічні якості.
“Білий птах з чорною ознакою” — український художній фільм режисера Юрія Іллєнка, який розповідає трагічну історію сім’ї Дзвонарів. Події фільму охоплюють 1937–1947 роки. Знятий 1970 року на кіностудії імені Довженка.

Події фільму відбуваються з 1937 по 1947 рік на Буковині, нині Чернівецька область Західної України, в українському селищі на річці Черемош, прикордонному з Румунією. У фільмі розповідається про сім’ю Леся Звонаря, що живе в невеликому селі на околиці країни. У Леся виросло багато дітей, але всі вони, за волею долі чи за власним вибором, розійшлися в різні боки. Однак їм не уникнути конфліктів. Брати зіткнутися через почуття до дівчини, а також через політичні пристрасті, які вони будуть відстоювати зі зброєю у руках.
“Білий птах з чорною ознакою” купили чимало країн, він здобув різні міжнародні нагороди: премію “Срібні сирени” в Соренто, Італія, гран-прі “Золота пектораль шаха Ірану” МКФ в Тегерані, дипломи МКФ у Сан-Франциско, Белграді, Токіо, Сіднеї, Мельбурні та ін..