Зазвичай, ми асоціюємо італійців з посмішками, гучною і емоційною промовою, а ще з їх любов’ю до вихідних і свят, яких в Італії безліч. Більшість з них мають багату історію, пов’язані з важливими релігійними датами, а також несуть пам’ять про те, що колись, всього трохи більше 150 років тому, Італія складалася з численних народів, етносів з їх власними традиціями і звичаями. Зрештою, сьогодні мало що змінилось в цьому плані. Італійці кажуть, що у них, що не день, то свято. Якщо не по всій країні, то в якомусь містечку обов’язково відзначається день свого місцевого святого з розмахом, з ходою, з карнавалом!
- 8Березня
Як не крути, та Весна розпочинається з жіночого свята. Свято весни, воскресіння і появи нового життя. Воно слугувало початком відліку нового року, важливою віхою у сільськогосподарському календарі. В цей день у багатьох народів світу традиційно важлива роль відводилась жіноцтву, підкреслювалась суспільна роль жінок як дружин, матерів, коханих.
Giorno delle Donne, або Міжнародний жіночий день, в Італії не є вихідним та все ж святковий, присвячений прекрасній половині і не може обійтися без квітів. Особливо в цьому відношенні пощастило продавцям мімози, адже саме ця квітка є визнаним символом італійського 8 березня. Щорічно по всій Італії напередодні і під час свята продається близько 17 мільйонів букетів мімози. Ще в 1946 році в перший 8 березня після війни Союз італійських жінок вибрав жовтий запашний подарунок символом свята.
- 19березня в Італії відзначаються Festa del Papa – «День батька» і Festa di S.Giuseppe – «День святого Джузеппе».
За народними віруваннями святий Джузеппе (Йосип), чоловік Діви Марії – захисник бідних і знедолених. Святкується в різних регіонах Італії, де обов’язково влаштовуються спеціальні бенкети.
У Ліццано (Lizzano) дотримуються старовинного звичаю, що поширений у багатьох областях південної та центральної Італії, а, перш за все, на Сицилії і в Саленто. Цей звичай називається «Столи святого Йосипа» (Tavole di San Giuseppe).
У цей день в багатьох будинках накриваються величезні столи. Страви, звичайно ж, є традиційними місцевої кухні від домашньої пасти до солодкої випічки. За традицією, на столі не повинно бути м’яся. Велика увага приділяється числам. За стіл запрошують родичів або друзів сім’ї, які в цей день уособлюють святих. Мінімальна кількість святих – 3 (святий Йосип, Марія, немовля Ісус), максимальне – 13. Кількість «святих» обов’язково має бути непарною. Для кожного святого готуються 13 страв. Наприклад, якщо за столом збирається максимальна кількість запрошених «13», то страв буде 169. Господарі за стіл не сідають і приготованих страв не їдять. Для них це – пожертва та милостиня.
День святого Джузеппе також знаменитий тим, що по всій Італії, особливо в маленьких містах, ввечері влаштовують факельні ходи, а потім розводять величезні багаття. Цей культ вогню, на думку деяких істориків, повертає нас до одного з найпоширеніших у Стародавньому Римі свят: свято непереможного сонця (sol invictus) – символу перемоги весни над зимою. Пізніше свято увійшло в християнський календар і стало асоціюватися з втечею Йосипа, Марії і немовляти Ісуса з Єгипту.
Взагалі різноманітні урочистості та святкування, які влаштовують в березні-квітні в честь приходу весни, були надзвичайно популярні в Європі ще за часів Середньовіччя. І першоквітневе свято всіх дурнів, безперечно, було найвеселішим з них.
- 1Квітня – «брехня всесвітня» стара добра приказка знайома всім ще зі шкільних років. Першоквітневе свято відзначають у Франції (Poisson d’Avril) та Німеччини (Aprilscherz), в англомовних країнах (April fool’s day), в Мексиці (El Dia de los Inocentes) і навіть в Індії (Huli). А в Італії свято проходить під знаком риби!
«Першоквітневу рибку» – Pesce d‘aprile, як і в усьому світі, італійці відзначають, жартами один над одним і різноманітними розіграшами. Так, на вулицях міста можна зустріти людину з акуратно приклеєним до спини папірцем у вигляді рибки. У цукерниці може несподівано з’явитися сіль, а всі годинники в будинку будуть показувати час на годину раніше.
На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Прозерпіни.
Одразу ж після весняного рівнодення давні римляни відмічали свято на честь божества сміху (Risus). Свято це поєднувалося з різними жартами. Римський письменник Апулей, автор «Метаморфоз», писав з цього приводу: «Забави ці, які ми щороку влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають несуть жартівливий обман. Ми єдині з усіх народів, що задобрює веселощами божество, яке називається Сміхом».
Назву свята, «квітнева риба», часто пов’язують в Італії з зодіаком і, зокрема, тому, що цей день був пов’язаний з сузір’ям Риб – з початком зодіакального кола. Як би там не було, гіпотез про походження свята багато, і всі вони мають право на існування.
- 21 квітня в Італії відзначається день заснування її столиці – Риму.
У наші дні в цей період у Вічному місті проводиться цікавий і барвистий фестиваль. У День народження Риму відбувається символічне відкриття воріт міста, щоб у них змогли увійти як жителі Риму, так і численні туристи буквально з усіх куточків світу.
Достовірно дату зародження Рима зараз годі й шукати. Основна легенда свідчить, що сини латинської царівни Реї і могутнього бога Марса – Ромул (лат. Romulus) і Рем (лат. Remus) заснували невелике поселення на Палатинському пагорбі (Palatino) в 753 році до н.е. У цей день по місту проходять костюмовані святкові кортежі, що складаються з гладіаторів і жерців. Дійство супроводжує традиційна музика.
- 25 квітня – Festa della Liberazione (День звільнення від фашизму і німецької окупації) – національне свято Італії.
1945 року фашистський диктатор Беніто Муссоліні втік з Мілана, і в історії країни почалася нова епоха – рух збройного опору і боротьби за демократію. У квітні 1945 року в окупованій німцями Північній Італії почався загальний страйк і збройне повстання. Партизани і повстанці в кровопролитних боях звільнили сотні міст Північної і Центральної Італії ще до приходу військ союзників. Це зіграло величезну роль у порятунку від знищення промислового потенціалу Північної Італії з боку німецько-фашистських військ і створило передумови для подальшої консолідації демократичних сил країни.
Сьогодні в цей день у багатьох містах проходять пам’ятні заходи. У Римі, в парку при віллі Торлонія, яка протягом 18 років служила резиденцією Беніто Муссоліні, розташований італійський музей Голокосту.
- 14 травня—День матері є одним з найважливіших свят в році, оскільки в черговий раз нагадує, як важливо віддати належне нашим найріднішим людям. Цього року святкування припадає на 14 травня.
День матері є цивільним святом в деяких країнах світу, відзначається на честь матері та материнства. Там немає конкретного дня в році, який може об’єднати всі країни світу в святкуванні. У більшості країн ця подія святкується в березні місяці, от як у Сан-Маріно – 15 березня. В Італії, Швейцарії, Словаччини, Хорватії, США, Мальти і Японії воно відзначається у другу неділю травня, в Польщі 26 травня, в Словенії 25 березня, а в Албанії 8 березня.
Аж до 2000 року в Італії, дата святкування Дня Матері припадала на 8-й день травня. Цей день не завжди випадав на вихідні, що створювало певні незручності тим сім’ям, хто в силу різних причин, живуть окремо. Дані спостереження привели до того, що 17 років тому, а саме в 2000 році, було вирішено визначити дату святкування другою неділею травня, щоб таким чином дати можливість кожній родині в цей день бути разом. Відзначають свято дуже просто. Немає ні метушні, ні великих грошових витрат, це просто свято для сім’ї, щоб зібратися разом, щоб насолодитися товариством одне одного і подякувати тій, яка зробила це можливим.
- 28 квітня Sa die de sa Sardigna День Сардинії в Кальярі.
1794 року на острові Сардинія спалахнуло повстання проти короля Віктора Амадея III Савойського і його уряду. Причиною повстання була важка економічна ситуація, а також пробудження національної гордості сардинців. Власне кажучи, Сардинія була королівством, що включав в себе Савойю і П’ємонт. Однак на ділі королі Сардинії – представники Савойської династії, жили і правили в Турині, столиці П’ємонту, і призначали в Сардинію пьемонтских чиновників. Коли в 1792 році почалася війна між П’ємонтом і революційною Францією, пьємонтці на континенті терпіли одну поразку за іншою, тоді як сардинцям вдалося розгромити на острові французький десант під командуванням адмірала Трюге. Це сталося 28 лютого 1793 року поблизу Кальярі.
Незважаючи на те, що уряд короля П’ємонту незабаром взяв ситуацію під контроль, а новий віце-король маркіз Вівальді розбив армію сардинских патріотів під командуванням Джованні-Марії Анджоя, сардінське повстання 1794 року послужило імпульсом для усвідомлення мешканцями острова своєї національної ідентичності.
14 вересня 1993 года Регіональний рада автономного регіону Сардинія проголосив день 28 квітня, річницю початку повстання, регіональним святом. У «День Сардинії» в Кальярі і інших містах острова жителі влаштовують народні гуляння і організують святковий культурно-історичний фестиваль.
