
У цій статті ми розповімо вам про різні варіанти дозвілля. У який би з цих куточків ви не відправилися, кожен з них таїть у собі неповторну красу, пише ©Ірина Погоніна
Civita di Bagnoregio
Варто почати цей список з класики жанру, з чарівного містечка, яке поступово зменшується територіально. Зумовлено це його природніми особливостями, а саме побудові на вулканічному туфі. Власне тому його і називають «Місто яке помирає – La Città che Muore».

Туф, як ми знаємо, не являється стійкою породою і періодичні зсуви руйнують місто сантиметр за сантиметром.
Тож, не баріться, адже місто помирає! Важко переоцінити красу пейзажу і справжню середньовічну атмосферу місцевості.
Bagnoregio розташоване в провінції Вітербо, в області Лаціо.
З Вітербо та Орвієто до містечка можна взяти автобус Cotral.
Monterano
Руїни, колись процвітаючого міста, приваблюють не тільки любителів незвичайних пейзажів. Режисери відомих фільмів, таких як «Бен-Гур» і «Маркіз дель Грілло», знайшли своє натхнення саме тут!

Місто було засноване в далекому минулому ще етрусками, попередниками древніх римлян і назва його походить від імені одного з богів – Manth (бог потойбіччя).
Період максимального розквіту приходиться на правління папи Клемента X Aльтьєрі, який доручає планування архітектури міста Берніні, одному з найвідоміших архітекторів всіх часів. Зі смертю понтифіка місто переходить до рук церкви, і починається період упадку з кульмінацією у 1770 році від епідемії малярії і нападу французьких військ.
Поєднання буяння рослинності і руїн, життя і смерті, надає цій місцевості надзвичайний містичний «присмак». Завітати сюди, на жаль, можливо лиш власним авто і з навігатором Google Maps.
Giardino di Ninfa
Сад Нінфи по версії «New York Times» являється найкрасивішим садом в світі. Вже лиш цей факт заставляє замислитись та викликає шалене бажання відкинути всі справи й вирушити в подорож просто зараз!

Назва саду походить від давньоримського однойменного храму, який колись стояв на березі ріки. В часи середньовіччя Нінфа перетворюється в важливий торговий вузол, будується справжнє місто, тут появляються будинки, церкви, ратуша. Володіння переходять від одного клану до другого: рід Анібалді змінює рід Колонна, який в свою чергу – рід Каєтані.

Через деякий час місто починає страждати від міжусобних війн і занепадає остаточно. Тільки через шість століть, в 1921 році, один з нащадків роду Каетані реставрує сад, руїни і починається створення справжнього оазису. Жінки роду активно займаються завезенням і засадженням різноманітних рослин, а місцевий особливий клімат сприяє цьому якнайкращим чином. Так, на сьогоднішній день сад налічує більш ніж 2000 видів рослин і біля 140 видів птахів, завезених не тільки з Європи, а й з Китаю, Австралії і Америки.
Бажаючим відвідати цей неймовірно яскравий оазис нагадую, що сад є відкритим декілька днів в році, тому бажано придбати квитки передчасно!
Нінфа знаходиться в провінції Латина, між комунами Сермонета і Норма. Добратися до цього раю можна лишень власним авто.
Rocca Calascio
Рокка Калашіо – найвища фортеця в Італії, знаходиться на висоті 1450м над рівнем моря і є перлиною регіону Абруццо. Тут, як і в Монтерано, режисери багатьох фільмів знаходили натхнення. Найвідоміший фільм знятий тут – «Ім’я Рози» Умберто Єко.

Мета побудови фортеці – огляд прилеглих територій. Спорудили її в X столітті тільки для попередження місцевого населення про нападників і вона ніколи не була житловою резиденцією. У XIII столітті фортецю розширили, були добудовані ще чотири укріплювальні вежі на її території. Споруда вистояла всі битви та війни, а, ось, під час землетрусу була частково зруйнована. Хоч стіни фортеці і посипалися, вежі все ж таки вистояли. Атмосфера цього місця просто захоплює подих.
Camerata Vecchia
Про існування цієї дивної місцини навіть самі італійці не знають. Найпокинутіша локація, яку я коли-небуть бачила. Щоб добратись до неї мені прийшлось проробити нелегку дорогу, але емоції які я відчула в цьому місці не зрівняти ні з чим іншим, вони варті важко протоптаних мною стежок по гірській місцевості.

Селище було засноване в X столітті, коли власне розбудовувалась зона. Дивлячись на руїни важко повірити, що ще 150 років тому тут жили люди. В 1859 році руйнівна пожежа знищила селище і населення знайшло притулок в долині, в укритті. Тоді Папа Піо IX дарує кошти на побудову нового селища, яке отримує назву Camerata Nuova.
Звичайно пожежа не була єдиною проблемою через яку селище було покинутим. Важкодоступність також мала великий вплив на населення, адже поселення було розташоване практично на скалі!
Щоб дістатись до цього селища-привида треба мати хорошу фізичну підготовку, супроводжуючого гіда-екскурсіоніста (з власного досвіду раджу групу екскурсіоністів Camminesploratori) і саме головне – мати відповідне взуття (взуття для трекінгу). Про який ми вам розповімо детально у наступному номері.
©Ірина Погоніна
Instagram @i_love_rome