Одна з найвидатніших особистостей епохи Київської Русі, свята православної церкви, яка першою прийняла християнство. Жінка, яка усвідомлювала значення нової віри, розуміла необхідність реформ, прагнула досягти процвітання своєї держави. За велику роль у поширенні християнської віри Ольга була прилучена до лику святої рівноапостольної.
24 липня Православна Церква відзначає пам’ять святої рівноапостольної Ольги. Хто вона, ця мудра державна діячка, жінка, яка змогла потіснити владолюбних мужів, підступних варягів і сісти на древньому київському престолі?
Серед жінок Русі-України Княжої доби княгиня Ольга – чи не найяскравіша особистість. В історії України Ольга постає як мудра правителька високого дипломатичного хисту, реформаторка внутрішнього життя своєї держави. Від природи ця жінка була наділена гострим розумом, нестримною енергією, широтою поглядів та несхибною волею.
Встановити точне походження, час і місце народження неможливо через нестачу фактичного матеріалу, дослідники по-різному відповідають на ці питання. Найпоширенішою серед науковців є думка, що дитинство майбутньої княгині минуло в селі Вибути поблизу Пскова. Легенда каже, що у псковських лісах вона випадково зустріла княжича Ігоря, що саме приїхав на полювання.
За своє недовге князювання Ігор проявив себе талановитим будівничим держави і відважним флотоводцем. Коли Ігор був убитий, правління державою на себе взяла Ольга, так як наступнику Київського престолу Святославу було тільки три роки. За свій обов’язок Одьга вважала помститися за чоловіка і приборкати деревлян. У ті часи помста була святим ділом: «Хто не відомстить – за того Бог не відомстить», – каже старе слов’янське прислів’я.
Висока оцінка діяльності Ольги у середньовічному світі поступово перетворилася не просто на її вшанування, а на обожнювання, що означало прилучення її до лику святих. Уже з першої половини XI століття зображення княгині з’являються у Візантії й Київській Русі. Церква високо оцінила роль княгині у поширенні християнства і визнала її першою рівноапостольною святою на Русі, встановивши День пам’яті 24 липня (за новим стилем).
Ольга залишилась у народній пам’яті не тільки як княгиня, що мудро править державою, а й як неординарна, віддана традиціям жінка, що шанує пам’ять свого чоловіка, виховує сина, мудро править державою.
З іменем Ольги пов’язують спорудження храмів Святителя Миколая на могилі Аскольда та храм Святої Софії Премудрості Божої в Києві, закладений незабаром після повернення її з Царгорода і освячений 11 травня 960 року. Благовіщення Пресвятої Богородиці – у Вітебську, Святої Живоначальної Трійці – в Пскові.
На її честь в Україні запроваджено Орден княгині Ольги I, II, III ступеня – державна нагорода для відзначення жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей.
У місті Києві встановлено пам’ятник княгині Ользі на Михайлівській площі в Києві, що представляє собою скульптурну композицію, яка складається з центрального пам’ятника великій княжні, постаментів просвітителів слов’янських народів – Кирилу та Мефодію, розташованих праворуч, й пам’ятника апостолу Андрію Первозванному, що знаходиться зліва від княгині. Пам’ятник став святинею для паломників, які йшли до Михайлівського Золотоверхого монастиря. На жаль, монументові судилось коротке життя. У 1919 році вандали скинули скульптуру княгині Ольги, а до 1935 року пам’ятник був остаточно демонтований. Знадобилось сімдесят п’ять років, політичні зміни, незалежність України, прийняття загальної Національної програми відродження історії та культури, щоб постало питання про відновлення роботи уславленого тепер І. Кавалерідзе. У 1996 році пам’ятник відновили. Авторами реконструкції були скульптори Віталій Сівко, Микола Білик та Віталій Шишов. Монументальний ансамбль, присвячений княгині Ользі, першій і поки єдиній жінці, – главі держави в історії України, було урочисто відкрито 25 травня 1996 року на святкування Дня Києва.
