За останні кілька років національні символи України переродилися та набули нового, особливого значення. Кажуть, що в гардеробі сучасної українки обов’язково знайдуться дві дуже важливі речі – вишита сорочка та вінок. Так, тепер носити вишиванку – це яскравий патріотичний жест і данина моді. Та чи не повинні ми знати, коли та як з’явились ці елементи нашого гардеробу, що означають деякі візерунки, а також хто популяризує їх сьогодні не лише в Україні, а й закордоном.
З Анастасією мені пощастило познайомитись в процесі реалізації Благодійного Аукціону – «Врятуй життя Янусі», що проходив в період січня—лютого у Римі. Ця завжди усміхнена дівчина робила все, щоб підтримати проект і підключити до нього більше людей. Та коли мені на очі потрапили, сплетені нею, віночки, я переконалась ще раз, талановита людина—талановита в усьому. А головний талант Насті — чисте та добре серце.
Цієї неділі, 9 квітня, Анастасія провела уже другий за рахунком майстер-клас по плетінню віночків, з метою ознайомити молодь з історією українського вінка, звичаями та обрядами, пов’язаними з цим чудовим оберегом, залучати до збирання відомостей про народні традиції, вчити шанобливого ставлення до них. Кожна майстриня підготувала свій вінок-оберіг, який стане чудовим аксесуаром до Великодня!
Розкажи трішки про себе. Звідки ти, якими поворотами долі опинилась в Італії?
Я народилася і виросла в мальовничому селі Трипілля, що на Київщині. Яке відоме археологічним музеєм Трипільської культури та Змієвими валами. В Трипіллі з його тисячолітньою історією фізично відчуваєш дихання вічності. Дивні відчуття, зачаровані місця… З високої кручі видно як впадає три ріки у Дніпро, й утворює три великі поля. Лише в нашому селі є Дівич Гора на якій справді здійснюються бажання. На її вершині, на висоті 55 м. над рівнем Дніпра та 186 м. над рівнем моря, колись було збудовано слов’янське святилище. За легендою, жінки, які мали народити немовля, приходили сюди і просили у Богів благословення. Сучасні дослідники кажуть, що Дівич Гора дійсно має цілющі властивості, позитивну енергетику. Може тому, що ступала тут нога Апостола Андрія, а може тому, що наші прадіди спроваджували у вічність своїх близьких. Старі люди вірять, що їх дух донині тут живе.
Завдяки цій горі, ти розумієш, що є сила, яка вірить в тебе і в твої мрії, тоді ти стаєш стійким до життєвих негараздів.
Як я попала до Італіі? Іноді всесвіт бере до уваги твої бажання! Тому із ними треба бути обережним! Якось ми з родиною копали картоплю, і я вже така змучена стою навколішках, вибираючи викопану, і кажу: «От я виросту і поїду до Італії. Більше ніколи не буду в землі поратися!». З мене до сих пір, як приїжджаю в Україну, жартують з цього приводу. Хоча насправді 10 років тому я стояла з мамою під італійським посольством і плакала, бо ні в яку Італію їхати не хотіла. Проте доля склалася інакше.
Як виникла ідея створювати віночки, а не будь-які інші аксесуари? Все таки це мало патріотичне підґрунтя чи віяння моди на національну символіку?
Одного разу мені зателефонували і повідомили, що відбудеться Марш миру в Римі, мовляв одягай вишиванку, віночок, бери прапор та друзів. Я вишиванку ще мамину маю, а вінок – це ж як найбільший оберіг для дівчини, треба було зробити. Я купила квіти і взялася до роботи. В мене вийшло!
Потім Марш миру в Салерно. Тоді я зробила віночки на продаж і їх майже всі розібрали. Бо вінком і колиску накривали, і ікони маленькі всередині до стіни чіпляли, і в далеку дорогу мати синові давала.
А от серйозні вінки вже були зроблені на замовлення на весілля в українському селі в Римі, а потім і на справжнє весілля. Той вінок тоді був обплетений найсильнішими оберегами: барвінком та часником.
Барвінок вважають — символ життя та безсмертя людської душі, оберегом від злих духів, зілля кохання та дівочої краси, чистого шлюбу. Казали, що варто лише дівчині та юнакові з’їсти листочок барвінку, як між ними спалахне кохання. Кожна пелюстка має певне значення: перша — краса, друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п’ята — вірність. А часник – щоб зберігав від зурочення і символізував здоров’я пари. Крім стандартного набору квітів, український вінок плели ще з безлічі інших трав. Важко точно перерахувати їх, тому що в різних областях України були свої переваги і традиції, але приблизний їх перелік такий: вишня, яблуня, чебрець, полин, м’ята, материнка, буркун, оман, первоцвіт, верес, лілія, папороть, конвалія, підсніжник, цикорій.
Від цієї роботи я отримала справжнє задоволення! Кожний з моїх вінків неповторний, особливий і унікальний. Я не роблю схожих. Бо ж і дівчатка всі різні.
Крім квітів, український вінок прикрашали ще й різнокольоровими стрічками. Люди вірили в силу стрічок, вони оберігали волосся від чужих очей. Довжина стрічок відміряється по довжині дівочої коси і обрізається трошки нижче, щоб закрити її, кожен колір мав свій особливий сенс. І вплітали їх у вінок в певному порядку: найперша йшла в середину, повинна бути світло-коричневого кольору, як символ землі та родючості. По обидва боки від коричневої вплітають жовті стрічки – символ сонця, за ними світло-зелені – символ краси і молодості. Потім блакитні і сині – символи неба і води, вони дають силу і здоров’я. Далі в’яжуть жовтогарячу стрічку – символ хліба, фіолетову – символ мудрості людини, малинову – символ душевності, щирості, рожеву – символ достатку. В’язали у вінок і білу стрічку, причому кінці її повинні були бути розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому – місяць.
Знаю, що ти не користуєшся стандартними схемами, усі ідеї реалізації виникають самі собою. Як би ти описала цей процес? Звичайно ж запитую, де черпаєш натхнення для праці?
Я «гуляю» по інтернету, збираю різні фото вінків. Я їх виношую в телефоні, переглядаю до тих пір, поки в мене не народиться ідея їх реалізації. Не знаючи, як зроблений вінок, я шукаю спосіб поєднати квіти. Іноді якісь елементи приходиться перероблювати. Часто не можу просто пройти повз магазин з квітами. Можливо нічого і не куплю, але приміряю їх до моїх задумів. Іноді задуми міняються в залежності від наявності тих чи інших квітів.
Є сили з Дівич-гори, що вірять в мене! Часто надихають друзі, які створюють прекрасне, такі як Ксюша Фетісова та Андрій Беднарчук. Вони живуть у тому ж світі, що і ми, та бачать його по-особливому! Їх фотороботи несуть позитивну енергію та натхнення!
Запропоновані тобою вінки на майстер-класі викликали особливий захват у людей! Чим розважаєш себе під час роботи? Музика, можливо, особлива?
Ці вінки були запрограмовані дуже давно. Щоб зробити один кокошник – потрібно близько 6 годин. Присутні слухачі виявилися майстрами з першого разу. Я пропустила теорію і надала перевагу практичній роботі, боячись, що не встигнемо. Але як я могла сумніватися в українцях? Результат перевершив себе!
Зосередитись допомагає класична музика і чашка МакКофе, яка навіює спогади про батьківщину. Часто запитую себе: «Чи робила б я віночки, якби була вдома?». Думаю – ні. Швидше за все це спосіб не забути про культуру нашої Украйни, спосіб відтворення українських традицій та символів. Вінок це ж символ «ясного і мирного неба» над головою того хто його носить.
«І лід тане, коли ми світимо, і серця відкриваються, коли ми любимо, і люди змінюються, коли ми відкриті, і дива відбуваються, коли ми віримо!» – стверджує Настя.
