У 2017 році середня зарплата італійця (брутто) дорівнює 29309 євро на рік (у порівнянні з 2016, показник збільшився на 2,1%: у 2016 році середня зарплата Італії становила 28693 євро в рік), тобто (нетто) одна тисяча п’ятсот сімдесят вісім євро в місяць.
Однак в Італії спостерігається вражаюча різниця в зарплатах, в залежності від зайнятої працівником посади та виду договору: так, наприклад, зарплата генерального директора приблизно в 11 разів вища, ніж у середньостатистичного робітника.
Дані по італійському ринку праці проаналізовані в останньому звіті “Зарплата і Перспективи 2017” (Jp Salary Outlook 2017), підготовленому JobPricing, порталом, який належить консалтингової компанії Hr Pros.
Середньорічна заробітна плата розміром трохи вище 29 тисяч євро відправляє Італію на дев’яте місце серед 15 країн зони євро, відповідно до даних ОЕСР.
Італія знаходиться значно позаду своїх основних конкурентів, таких як Франція і Німеччина, – наголошується в доповіді.
Італія, однак, випереджає свого найближчого сусіда Іспанію, що розмістилася на десятому місці рейтингу, найбільш постраждалих від наслідків кризи 2008 року.
Аналізуючи відмінності в оплаті згідно професійній кваліфікації, в Італії спостерігається розрив між керівниками, які заробляють, в середньому, 101 224 тисячі євро на рік, і кадровими співробітниками, які отримують близько 54 тисяч євро. Клерки і дрібні службовці отримують і того менше – близько 30 тисяч євро і, нарешті, найбільш низькооплачуваними в Італії є робітничі професії, які оплачуються, в середньому, в розмірі близько 25 тисяч євро на рік.
Простіше кажучи, ті, хто займають в італійських компаніях керівні посади, заробляють в середньому, в чотири рази більше, ніж робітники. Розрив збільшується в рази, беручи до уваги число “множинних надбавок”, виплачуваних керівникам і директорам.
Аналізуючи ринок праці, не можна залишати поза увагою географічний поділ країни: працівники, зайняті на Півночі, заробляють в середньому на 6,9% більше, ніж їх колеги в Центрі і на цілих 16,6% більше, ніж на Півдні Італії та островах. У доповіді ця різниця пояснюється найвищою концентрацією великих багатонаціональних компаній на Півночі країни, і, відповідно, найбільш високооплачувані посади пропонуються в північних регіонах, до того ж, на Півдні вартість життя нижча, і, отже, роботодавці враховують цей факт, встановлюючи рівень заробітної плати .
