Сьогодні розкажемо про Ярослава Гулака, захисника України, військового кухаря й одночасно відомого українського блогера, який має в Тік-Ток понад 56 тисяч підписників і більше півтора мільйона вподобань. Секрет успішності блогу криється напевно в неймовірній харизмі та позитивності самого Ярослава.
Його відеоролики з фронту мають стільки позитиву, що кожний, хто їх переглядає, не може стримати усмішку.
Ярослав Гулак – воїн, тож насамперед він виконує воєнні завдання, а кухарство – то вже додатковий обов’язок. Готує їжу на відділення, а це приблизно десять бійців – виходить як наче вдома для однієї чималенької родини.
Переглядаючи блог героя нашої розповіді, ми звернули увагу, що з його вуст часто звучать назви страв італійської кухні. Наприклад, класичний п’ємонтський ризотто та традиційний тосканський хлібний салат панцанела.
А наступне відео про ще одну італійську страву – chicken diavolo. Йдеться про ароматну смажену курку з гострим перцевим характером.
Ми запитали в Ярослава Гулака, чи дійсно його побратимам смакують італійські страви?
«У них немає вибору, але якщо серйозно, то дуже смакує. В нас навіть є хлопець, який з Італії приїхав воювати. Він українець, але п’ять років живе там. Йому теж подобаються ці страви», – розповів блогер.
Знаємо, що побратимам Ярослава, яких він годує на передовій, полюбилася паста карбонара. Тому вже не один раз просили його приготувати цю італійську страву.
Проте якщо потрібних інгредієнтів італійського виробництва немає, а відповідний настрій у Ярослава є, то італійська паста карбонара може перетворитися на «пасту карбонара по-українськи». І таке бувало.
Та не одними італійськими стравами харчуються побратими Ярослава. Серед наїдків, які він готує, хлопці, звісно ж, полюбляють борщ, смажену картоплю та інші хоч і прості, але поживні страви.
Готувати їжу на фронті – непроста справа. Це відкрите вогнище, польові умови, навколо пил, а то і бруд, тому важливо ще й дотримуватися правил санітарії та гігієни, постійно наводити чистоту. А ще ж треба постаратися, щоби їжа була корисною і смачною.
В Ярослава це виходить, хоча професії кухаря він не має, та й ніколи не працював на такій посаді.
У мирному житті Ярослав Гулак закінчив Київський національний торговельно-економічний університет за фахом Restaurant Manager, проте ніколи ним не працював. До війни впродовж восьми років трудився адміністратором у ресторанному відділі однієї італійської круїзної компанії.
Нині Ярослав із гумором характеризує себе як людину з дуже бурхливим минулим, яка запроваджує результати свого досвіду на військовій кухні.
Переглядаючи блог, ми переконалися, що він готує для побратимів такі страви, якими не кожна господиня може похизуватися й у мирному житті.
Ідея ведення такого блогу з’явилася в нашого героя випадково, коли вперше зафільмував одним дублем короткий відеоролик і виклав його в інтернет. Побачивши, скільки переглядів він набрав, Ярослав виклав ще кілька подібних відео, потім ще. Ось так і з’явився блог ІaroslavGulak.
Побратими спершу з подивом поставилися до такого захоплення, а потім, побачивши як це подобається людям, почали й самі допомагати Ярославу – порадами, а подекуди і зйомками. Наразі ставляться до блогу дуже позитивно.
Відомо, що ситий воїн – сильний воїн. Якщо військові нагодовані, тоді вони менше мерзнуть і не мають зайвого на думці, тож здатні добре зосередитися на виконанні бойового завдання. Тому роль фронтового кухаря насправді є дуже відповідальною. Ярослав це розуміє і прагне якнайкраще годувати побратимів, заодно підбадьорює позитивом їх і себе.
Зичимо Ярославу Гулаку та його товаришам, а також усім захисникам України сил і наснаги для Перемоги. Дякуємо, що бороните рідну землю від російських загарбників!
Раніше ми писали про італійські канікули української тревел-блогерки.
