«Не було епохи для поетів, але були поети для епох…» (Ліна Костенко)
Лелечий світанок… так можна назвати початок нового весняного дня 19 березня, який щороку зустрічають в Україні. В цю дату, як правило, додому повертаються з теплих країв лелеки. За повір’ям, на своїх крилах приємності вони приносять свіжий весняний вітер, подих щастя і запах надії. Так само і багато українців, які зараз тимчасово проживають за кордоном, все ж повернуться до рідного українського гнізда.
Символічно, що цього дня 95 років тому в наш лелечий край на своїх крилах сподівання буськи принесли людину, яка згодом стане живою легендою України, совістю і голосом нації, людиною-епохою… Людиною, в якої також будуть крила.
18 березня, в переддень ювілею великої українки, видатної української поетеси-шістдесятниці, письменниці в Римі відбувся музично-літературний вечір, присвячений 95-річчю від дня народження Ліни Костенко: «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність».
Захід люб’язно прийняв Австрійський культурний форум в Римі за активної підтримки і організації Посольства України в Італійській Республіці. Модератором події виступила професорка україністики Римського університету «Ла Сап’єнца» Олена Пономарева.
Вечір розпочався проникливо-емоційним виступом професорки Терези Інджейн, директорки Австрійського культурного форуму в Римі. У своїй промові вона представила почесного професора Віденського університету славістики Алоїза Волдана, який з дружиною спеціально приїхав на цей захід із Зальцбурга.
Пані Тереза відзначила, що професор Волдан є найкращим перекладачем і знавцем української літератури в Австрії.
Серед іншого, директорка Австрійського культурного форуму в Римі наголосила на важливості поезії, як прояву словесного мистецтва і висловила своє захоплення творчістю Ліни Костенко.
«На мій погляд, поезія – це найтонше, найяскравіше зі словесних мистецтв, яке торкається нас, немов ноти тихої музики. Сьогодні ввечері ми хочемо відсвяткувати глибину божественного мистецтва Ліни Костенко, яка завтра святкує свій день народження. Її поезія дарує красу, дарує надію, може створювати промені світла в часи теперішніх жахливих подій. Кожна весняна квітка, кожен зелений листочок, кожен її рядок написаний надією десь у реальності, яку ми бажаємо, але яка постійно вислизає від нас», – зауважила пані Тереза.
Водночас професорка висловила сподівання, що скоро це «море болю» зникне і перетвориться на сяючу есенцію і спокійне життя без страждань і страху.
Олена Холявицька, другий секретар з питань культури Посольства України в Італійській Республіці, у своєму слові подякувала всім присутнім, зокрема, співорганізаторам і учасникам цього чудового вечора. Вона наголосила, що Ліна Костенко, яка святкує своє 95-річчя, є живою легендою української літератури.
«Твори Ліни Костенко – це не просто слова чи філософія – це сила духу і національна єдність. Їх об’єднує велика любов до України, розуміння людської долі, сильна громадянська позиція та лірична ніжність. Її поезія – це дзеркало часу, це правда, яка проростає між рядків», – підкреслила Олена Холявицька.
Модераторка заходу Олена Пономарева, знайомлячи присутніх з біографією Ліни Костенко, зауважила, що ця українська поетеса є однією з найулюбленіших у себе на Батьківщині, а цитати з її віршів є найбільш поширеними у соціальних мережах. Праці пані Ліни перекладені понад 20 мовами світу, і стільки ж національних і міжнародних премій вона отримала за свою творчість. У 2022 році Франція нагородила її Орденом Почесного легіону (найвища нагорода за цивільні заслуги у Франції, яку присуджує Президент республіки). А в 2015 році астероїд 290127 головного поясу Сонячної системи отримав назву нашої поетеси – «290127 Linakostenko».
«Я думаю, знаючи тепер, що в цьому Всесвіті є маленька холодна планета з такою теплою назвою, нам варто продовжувати жити, будучи гідними сучасниками Ліни Костенко», – висловила сподівання пані професорка.
Олена Пономарева також презентувала перше італійське видання книги Ліни Костенко «Sulle rive del fiume eterno» («Над берегами вічної ріки») видавництва «Кастельвеккі» (2023) зі вступом Алоїза Волдана, яке побачило світ лише у 1977 році. Італійський переклад збірки майстерно та елегантно зуміли передати Оксана Пахльовська та Джованна Броджі.
З цікавою доповіддю на тему «Ліна Костенко – її значення для української літератури» виступив почесний професор Віденського університету славістики Алоїз Волдан. Він зазначив, що індивідуальний стиль написання поетесою віршів незрівнянний і, водночас, легкий.
«Вірші Костенко символізують світ, як природність, в якій людина переживає свою тимчасовість», – підкреслив пан Алоїз.
Серед іншого пан професор відзначив, що Ліна Костенко перевершує своїх сучасників не лише у віці, а й у популярності. Мабуть, такою довгою та успішною кар’єрою не може похвалитися жоден український поет сучасності. Проте вона не була такою завжди. Протягом 16 років творчість Ліни Костенко була під забороною радянського режиму.
Професор Волдан зачитав кілька віршів у власному перекладі німецькою мовою та проаналізував деякі твори Ліни, зокрема історичний роман «Маруся Чурай».
«В українській літературі багато романів про козацьку добу, де героями були здебільшого чоловіки, як от, наприклад, Хмельницький чи Мазепа. І є лише один виняток – Маруся Чурай Ліни Костенко», – зауважив Алоїз Волдан.
Свої коментарі до перекладу віршів Ліни Костенко зробила Джованна Броджі, професорка української літератури Міланського державного університету. Вона, зокрема, розповіла про складність перекладу на італійську мову віршів української поетеси, які є дуже глибокими і з багатьма метафорами.
«Між нашими мовами є багато граматичних, синтаксичних і традиційних аспектів, які різняться. Тому іноді мені доводилося імпровізувати. В італійській мові також присутнє багатство лексики (достатньо глянути у словники), проте зазвичай поети ними не користуються, зрештою, ми їх не знаємо», – поділилася пані Джованна.
Під час вечора лунали багато віршів Ліни Костенко різної тематики, у проникливому декламуванні студентів римського університету «Ла Сап’єнца» Ольги Дехтяр і Катерини Мички (українською) та Флавії Ферраньї і Массімо Гаррітано (італійською).
Серед зачитаних віршів були, зокрема, такі відомі, як «Сосновий ліс перебирає струни», «Душа – єдина на Землі держава», «Не говори печальними очима», «На старих фотографіях всі молоді», «Життя – це пастка і життя – це пустка» та інші.
Лунала також поезія, покликана звернути пильнішу увагу до України, в тому числі з боку європейців, на кровопролитну загарбницьку війну, яку розпочала московія проти України:
«І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви».
Водночас двома мовами був зачитаний і вірш, в якому Ліна Костенко красномовно охарактеризувала московського окупанта:
«Зміряйте росії температуру
у неї біла гарячка.
Поставте діагноз –
у неї параноя.
Вона хреститься на ікони,
а бомбить церкви й кладовища.
Її священники благословляють убивць».
Приємною несподіванкою вечора стало відео-привітання від Ліни Костенко, перекладене італійською і зачитане дочкою поетеси – Оксаною Пахльовською, доктором філологічних наук, професором українознавства Римського університету «Ла Сап’єнца», науковою співробітницею Інституту літератури НАН України ім. Т.Шевченка, яка зараз проживає з мамою в Києві.
У своєму листі пані Ліна торкнулася багатьох важливих тем, зокрема війни, яку зараз переживає Україна.
«Поки ми тут, навіть ті з нас, хто фізично не на фронті, ніби опинилися серед мінних полів. Кожен наш крок, кожен наш подих може стати останнім. Це схожі відчуття, які я відчувала в дитинстві. Цього разу окупант прийшов не із Заходу, а зі Сходу. Та сама смерть, яка лише змінила маску…», – зазначила в своєму зверненні Ліна Костенко.
Ювілярка у листі подякувала організаторам і присутнім за прекрасний вечір і повідомила, що сьогодні в Римі австрійська культура відкриває свій простір для української поезії та музики. Це символізує розвиток і трансформацію Європи, невід’ємною частиною якої завжди відчувала себе Україна. З боку ж росії нічого не змінилося. У неї домінує те саме бажання підкорити Україну, знищити її культуру, її мову, її ідентичність.
«Навіть не бачачи вас, я відчуваю себе поряд з вами. Сьогодні Європа допомогла нам подолати нашу самотність, зрозумівши її причини, самотність інтелігента в сучасному світі, того інтелігента, який говорить незручну для багатьох правду і готовий за цю правду померти, проте мало хто готовий її почути», – наголосила поетеса.
Насамкінець, Оксана Пахльовська словами Ліни Костенко закликала присутніх продовжувати допомагати Україні і висловила свою вдячність за підтримку.
«Тому, ви теж тут, у цьому залі, допомагаєте нам подолати цю самотність, відкриваючи свої душі для поезії, музики та розуміння. Україна постраждала, але міцна в своєму опорі. Хай світло музики та поезії буде з усіма вами, і разом з ними наша вдячність вам сьогодні і назавжди», – завершила відео-привітання Ліни Костенко пані Оксана.
Упродовж заходу зворушливо та мелодійно звучали музичні етюди у виконанні піаністки і композиторки Жанни Станкович, які гармонійно доповнювали дружню і чарівну атмосферу, що панувала весь вечір у переповненому залі Австрійського форуму. Особливі овації лунали після завершального музичного номера Жанни «Як тебе не любити, Києве мій!», автором якого є український композитор Ігор Шамо.
Після закінчення музично-літературного вечора всі присутні мали нагоду обмінятися своїми враженнями, поспілкуватися між собою та з організаторами події, а також зробити спільне фото на згадку про цю важливу мистецьку зустріч. Вона стала можливою, передусім, завдяки таланту і невтомній багаторічній праці геніальної поетеси, голосу правди та сумління української нації – Ліни Костенко.
Ми, українці, маємо пам’ятати і пишатися своїми героями і видатними митцями, які творили у всі періоди нашої багатостраждальної, але водночас і героїчної історії та продовжують плідно працювати для вільного розмаху крил України й у теперішній час нашої нової боротьби з московським загарбником за відстоювання власної суверенності та гідності, за право бути господарями на своїй землі.
Життя і творчість Ліни Костенко для багатьох українців служить яскравим прикладом для наслідування, а її глибока, відверта, щира і вічно жива поезія виступає дороговказом на шляху відродження і оновлення України в часи Нової Епохи.
Ми приєднуємося до привітань для пані Ліни, які цими днями линуть, мабуть, з усього світу. Зичимо ювілярці приємного весняного вітру в потоці сприятливості, щоб ранішнє сонце наповнювало енергією її крила працелюбності, а лелечий клич сприяв успіху у здійсненні кроків із запахом справжності.
З роси і води Вам, дорога Ліно Василівно! У ці жорсткі для України часи Ваші слова дихають правдою та водночас надією і вірою в Божу Справедливість.
«Коли за нас Бог, то хто проти нас?», – говорить у листі до римлян Апостол Павло. Тож закочуймо рукави і продовжуймо підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно для Перемоги, оскільки у нас і справді «немає часу на поразку…»👇
Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку (Ліна Костенко)
Примітка: Автором всіх фото заходу, опублікованих у статті, є Василь Пиріг.
Раніше ми повідомляли, що у Римі влаштують вечір поезії та музики, присвячений 95-річчю Ліни Костенко.
Також читайте, що у Брешії українці знайомитимуть італійців з українським фольклором.
